8 травня світ відзначає День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Ця страшна війна забрала життя понад 45 мільйонів цивільного населення, залишивши по собі зруйновані міста, понівечені долі та незагойні рани в історії людства.
Ми схиляємо голови перед мільйонами загиблих, перед кожною зламаною долею, перед тими, хто віддав життя заради майбутнього наступних поколінь. У кожній українській родині є своя історія втрат і свій біль, що передається через покоління. Ми згадуємо всіх, хто загинув на полях боїв, у концтаборах, під руїнами міст і сіл, тих, кого війна позбавила дому, рідних і надії.
Сьогодні долучився до заходу в Михайлівці-Рубежівці, щоб разом із громадою віддати шану тим, хто не повернувся з війни. Цей день нагадує нам, що війна — це завжди трагедія, біль і страждання, які не мають виправдання.
Для України ці слова звучать особливо гостро, адже ми знову змушені зі зброєю в руках захищати свою землю, своє небо, своє право на життя. Як і тоді, ми платимо високу ціну за свободу.
З кожним роком поруч із нами залишається все менше ветеранів та живих свідків тієї війни, тому ще більшою стає наша відповідальність берегти їхні спогади, шанувати їхній досвід і чесно передавати правду про ті події наступним поколінням.
Станом на сьогодні в Ірпінській громаді проживає 219 ветеранів Другої світової війни та до 3 тисяч осіб, які мають статус дитини війни. Низький уклін живим. Вічна шана та пам’ять загиблим.
