Сотні людей зібралося на центральній площі міста, щоб попрощатися з людиною, яка стала цілою епохою для Ірпеня, для освіти, для тисяч учнів.
Валентина Сергіївна Антоненко присвятила своє життя дітям — вона віддала їм майже 55 років. Для неї школа була не просто місцем роботи — це був її дім, її покликання, її серце і душа.
Вона вміла бачити більше, ніж оцінки у щоденнику. Вміла розгледіти талант, підтримати у складний момент, навчити не лише предметів, а й життя. Була вимогливою, але завжди справедливою. Сильною, але щирою. Людиною, на яку рівнялися і якій довіряли.
За 32 роки її роботи в Ірпінському гуманітарному ліцеї «Лінгвіст» (раніше школі №12) понад чотири тисячі випускників пішли у світ зі знаннями, цінностями та вірою в себе, які вона в них заклала. І це — її найбільша спадщина.
Особливо боляче усвідомлювати, що цьогорічні випускники не почують традиційних напутніх слів директорки ліцею. Але кожен, хто був її учнем, назавжди нестиме їх у собі.
Валентина Сергіївна пішла, але залишила після себе значно більше, ніж спогади. Вона залишила частинку себе у кожному, кого навчала, підтримувала і надихала.
Світла пам’ять.
Щирі співчуття рідним, близьким, колегам та всій освітянській родині.
