Віктор Олександрович був людиною праці й честі. Народився на Херсонщині, будував своє життя, працював, виховував доньок, любив свою родину понад усе. Пройшов непростий шлях — окупацію, розлуку з близькими, пошук можливості врятувати сім’ю. А у травні 2024 року став до лав Збройних Сил України.
Він служив кулеметником, залишаючись вірним присязі до останнього. Довгий час родина жила між надією і невідомістю, шукаючи його. І лише нещодавно стало відомо — Віктор загинув ще влітку 2024 року на Донеччині.
В Ірпені у Героя залишилися дружина та двоє доньок. Сьогодні разом із ними наша громада провела Віктора в останню путь.
Висловлюю щирі співчуття рідним і близьким Віктора Степанова. Поділяємо ваш біль.
Вічна слава Віктору Степанову!