Його знали майже всі в Ірпені. Хоча й не народився тут, та був ірпінцем до глибини душі. Дмитро Хоменко, або ж просто Хома. Волонтер, нацгвардієць, ветеран АТО, мінометник Збройних Сил України.
Олександр Головенько, військовослужбовець з Ірпеня, побратим Дмитра Хоменка:
«Звістка коротка, різка, як постріл: «Хома 200». Після цієї звістки життя в Ірпені розділилося на двоє: життя до і життя після гибелі Хоми».
Він загинув 15 січня 2024 року в селі Побєда на Донеччині. По його мінометному розрахунку вдарив ворожий КАБ. За рік, у День Незалежності, в Ірпені відкрили меморіальну дошку на його честь.
Анжела Макеєва, в.о. Ірпінського міського голови — секретар ради:
«Його ім’я назавжди буде викарбуване не тільки на меморіальній дошці, а — у наших серцях. Ми не маємо права забувати, ми маємо пам’ятати».
Меморіальну дошку встановили на стінах Ірпінського ліцею «Мрія», де свого часу навчався Дмитро. Його мати з вдячністю згадує, що саме тут синові прищепили любов до України.
Віра Хоменко, мати Дмитра Хоменка:
«Я дякую цій школі, яка взяла за руку мою дитину в сім років і повела у велике шкільне життя. Дякую всім вчителям. Дякую, що навчили любити Україну, відстоювати її. Дякую усій своїй громаді, що знайшли час для цього дійства».
Дмитра із теплом згадують усі, хто його знав.
Олександр Головенько, військовослужбовець з Ірпеня, побратим Дмитра Хоменка:
«Він кожну хвилину намагався приділити увагу своїм побратимам. Навіть, коли виривався з фронту на кілька днів. Він завжди знаходив час, щоб зібратися у штабі організації, чи зустрітися з хлопцями, скомунікувати, вирішити будь-які питання. Дмитро був уособленням найкращої чоловічої якості. Це — людина справи, людина діла».
Хома був одним із тих, хто у 2014 році долучився до створення міської Координаційної ради, що допомагала військовим у зоні АТО.
Руслан Легкий, очільник БФ «Ірпінське волонтерське об’єднання «Незламні Серця»:
«Дмитро був справжнім патріотом, людиною слова, честі, гідності. Ми з ним неоднаразово їздили на фронт, потрапляли в неприємні ситуації. Але він завжди був гідний, достойний».
Коли Дмитро вступив до лав Збройних Сил України, його старі друзі-волонтери почали підтримувати вже його підрозділ. Вони добре пам’ятають останню зустріч із Хомою.
Руслан Легкий, очільник БФ «Ірпінське волонтерське об’єднання «Незламні Серця»:
«Ми поспілкувалися, він пригостив нас кавою. Він був дуже оптимістичний, був дуже сильний. Але я вже тоді розумів, що позиції їх дуже складні»
Дмитро Хоменко загинув, боронячи Україну. Його завжди пам’ятатимуть в Ірпені.
Олександр Пащинський, депутат Ірпінської міської ради:
«У нас зараз дуже багато загиблих хлопців з цього району. Уже 19 хлопців, які чи батьки, чи навчалися у цій школі. Родини звертаються до управлінської команди і ми реагуємо на це, встановлюємо пам’ятні дошки. Це дуже важливо для родини загиблого, для друзів загиблого, а також для усієї нашої громади».